Базиліка Сакре-Кер — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Базиліка Сакре-Кер (фр. Basilique du Sacré Cœur або просто Сакре-Кер, буквально «базиліка Святого Серця», тобто Серця Христового) – католицький храм в Парижі, споруджений між 1876 та 1910 роками за проектом архітектора Абаді в римсько-візантійському стилі, розташований на вершині пагорба Монмартр, у найвищій точці (130 м) міста.
Форма куполів повторює силует базиліки XII століття Сен-Фрон в Періге на півдні Франції. Висота основного купола 83 м, висота дзвіниці близько 100 м. Один з дзвонів базиліки – «Савояр» (la Savoyarde) – важить 19 т з язиком вагою 850 кг, що відлитий у місті Ансі 1891 року, є найбільшим дзвоном Парижа.
Інтер’єр базиліки прикрашений кольоровими вітражами і монументальною мозаїкою на тему «Благоговіння Франції перед Серцем Господнім», що виконана в 1912-1922 роках, художником Люком-Олів’є Мерсоном (fr:Luc-Olivier Merson, 1846-1920).
З вершини Монмартра, куди ведуть широкі багатоярусні сходи, відкривається панорама Парижа і в ясну погоду краєвид на відстань до 50 км.
Пропозицію про спорудження нового храму на згадку про жертви франко-пруської війни, було висловлено в 1871 році. Й хоча ідея зазнала нищівної критики, вона все-таки здобула підтримку депутатів, що в 1873 році дали згоду на будівництво. Кошти на спорудження церкви збиралися через громадську передплату. При закладенні першого каменю (16 червня 1875 року) в ґрунт пагорба було покладено бронзовий медальйон з написом «Франція підносить Христові Монмартрську базиліку», а також скриньку з французькими медалями та пергамент з протоколом церемонії закладення першого каменя базиліки Сакре-Кер.
Невдовзі роботи було призупинено з метою укріплення ґрунту пагорба, під яким знаходилися старовинні каменоломні. Будівництво закінчилося лише в 1914 році Освячення церкви відбулося в 1919 році.
Література[ред. | ред. код]
- Abbé Pierre, Montmartre, la basilique du Vœu national au Sacré-Cœur, 1875-1919, Arthaud, 1933
- Père Jacques Benoist, Le Sacré-Cœur de Montmartre de 1870 à nos jours, Les éditions ouvrières, 1992 isbn 978-2-7082-2978-5
- Père Jacques Benoist, Le Sacré-Cœur de Montmartre, Un vœu national, Délégation à l’action artistique de la ville de Paris, 1995 isbn 2-905118-79-2
Галерея[ред. | ред. код]
Базилика Сакре-Кёр (Брюссель) — Википедия
Материал из Википедии — свободной энциклопедии
Базилика Сакре-Кёр (Брюссель) (фр. Basilique du Sacré-Coeur, нидерл. Nationale Basiliek van het Heilig Hart ) — католическая базилика в Брюсселе, Бельгия. Церковь, вдохновлённая Базиликой Сакре-Кёр в Париже, посвящена Святому Сердцу Иисуса. В 1905 году король Леопольд II заложил первый камень в ознаменование 75-летия Независимости Бельгии. Строительство дважды прерывалось в периоды мировых войн и было завершено в 1969 году. Базилика является шестой по площади римско-католической церковью в мире.
Церковь расположена в парке Елизаветы на вершине Кукельбергского холма в Брюсселе, в коммуне Кукельберг, из-за чего церковь популярна под именем «Базилика Кукельберг» (фр. Basilique de Koekelberg или нидерл. Basiliek van Koekelberg). Массивная церковь из кирпича и бетона с двумя башнями и зелёным медным куполом, возвышающимся на 89 метров над землёй, доминирует над северо-западным горизонтом Брюсселя.
В середине XIX-го века король Леопольд I мечтал превратить Кукельбергский холм в королевскую резиденцию. После его смерти, в 1880 году, Леопольд II задумал построить бельгийский Пантеон, посвящённый великим бельгийцам в противовес французскому Пантеону в Париже, в память о 50-й годовщине Независимости Бельгии. Однако проект был заброшен из-за малой заинтересованности населения. В 1902 году Леопольд II посетил Базилику Сакре-Кёр в Париже и решил построить вместо Пантеона паломническую церковь, национальную святыню, посвящённую Святому Сердцу Иисуса.[1]
Нео-готическая базилика (1905—1914)[править | править код]
Неоготический проект базилики (1905).Изначальный проект Пьера Лангерока, архитектора из Лёвена, представлял собой роскошную неоготическую церковь, вдохновлённую «идеальным кафедральным собором» Эжена Эммануэля Виолле-ле-Дюка. Король Леопольд II заложил первый камень 12 октября 1905 года в ходе празднования 75-летия Независимости Бельгии.[2] Однако вскоре финансирование строительства стало осложняться.[3] К началу Первой мировой войны был закончен только фундамент. В своем пасторальном письме в честь Рождества 1914 года кардинал Мерсье придал базилике новое значение[2]:
 | Как только над нашей страной вновь засияет Мир, мы отстроимся на наших руинах и мы надеемся дать королевское прикосновение к этому реконструирующемуся строительству, на высотах столицы свободной католической Бельгии, Государственной Базилике Сакре-Кёр |  |
Базилика Ар-Деко (1919—1969)[править | править код]
29 июня 1919 года Король Альберт I присоединился к этому обещанию во время церемонии на Кукельбергском Холме. Однако было невозможно вернуться к проекту Лангерока в связи с большими финансовыми проблемами. Вместо него был принят проект архитектора Альберта Ван Хуффеля.
Кардинал Йозеф-Эрнест ван Рой освятил недостроенную церковь 14 октября 1935 года, после получения специального разрешения от Папы Пия XI.[4] Купол был закончен в 1969 году, и 11 ноября 1970 кардинал Лео Сюненс объявил об окончании строительства базилики.
Окончательный проект архитектора Альберта Ван Хуффеля выиграл большой архитектурный приз на Всемирной выставке (1925) в Париже. [5]
Вид одной из башен базилики.Церковь является заметным объектом в ландшафте Брюсселя. Это самое большое здание в стиле Ар-деко в мире, имеющее высоту 89 метров и длину 164.5 метра. Платформа на куполе предоставляет превосходный панорамный вид Брюсселя и Фламандского Брабанта. Центральный неф имеет в длину 141 метр, а ширина церкви составляет до 107 метров. Купол имеет диаметр 33 метра. Церковь вмещает до 2000 человек.
Церковь совмещает бетон, усиленный терракотовыми слоями, кирпич и отдельные камни. Бельгийский художник Анто Карте создал восемь витражей, описывающих жизнь Иисуса.[6]
Это огромное здание принимает католические праздники на обоих официальных языках Брюсселя (на нидерландском и французском), а также различные конференции (как например в 2007—2008 годах Международное ЭКСПО Леонардо да Винчи). В базилике находятся ресторан, католическая радиостанция, театр, два музея, а также она является местом тренировок спелеологов и альпинистов.
- Vandenbreeden, Jos; de Puydt, Raoul M. Basilique Koekelberg: monument art déco (неопр.). — Bruxelles: Editions Racine, 2005. — ISBN 9020961446.
- Rion, Pierre. La Basilique de Koekelberg : architecture et mentalités religieuses (фр.). — Louvain-la-Neuve: Institut supérieur d’archéologie et d’histoire de l’art, 1986. — С. 141.
- Catalog of images of the Basilica of the Sacred Heart (неопр.). Picture Library. Royal Institute for the Study and Conservation of Belgium’s Artistic Heritage. Дата обращения 10 января 2009. Архивировано 16 апреля 2012 года.
- Stéphany, Pierre. Bruxelles. La basilique de Koekelberg // La Belgique en cent coups d’oeil (фр.). — Tielt: Lanno publishers, 2006. — ISBN 2873864451.
- Pirlot, Anne-Marie. L’exposition de Paris (1925) // Modernisme art déco (фр.) / Région de Bruxelles-capitale. — Liège: Editions Mardaga, 2004. — С. 15. — ISBN 2870098715.
- Basyn, Jean-Marc; Yves Jacqmin. L’art Déco religieux // Un siècle d’architecture et d’urbanisme 1900-2000 (фр.) / Région de Bruxelles-capitale. — Liège: Editions Mardaga, 2000. — С. 69. — ISBN 2870097557.
Базилика Сакре-Кёр — Википедия
Материал из Википедии — свободной энциклопедии
Базили́ка Сакре́-Кёр (фр. Basilique du Sacré-Cœur или просто Сакре-Кёр, буквально «базилика Святого Сердца», то есть Сердца Христова) — католический храм в Париже, построенный в 1875—1914 годах по проекту архитектора Поля Абади в римско-византийском стиле, расположенный на вершине холма Монмартр, в самой высокой точке (130 м) города.
Описание
Форма куполов повторяет силуэт базилики XII века Сен-Фрон (фр.)русск. в Перигё на юге Франции. Высота основного купола 83 м, высота колокольни около 100 м. Один из колоколов базилики — «Савоярд» (la Savoyarde) — был отлит в Анси в 1891 году; он весит 19 т, с языком в 850 кг, и является самым большим колоколом Парижа.
Внутри базилика украшена цветными витражами и монументальной мозаикой на тему «Благоговение Франции перед Сердцем Господним», выполненной в 1912—1922 годах художником Люком-Оливье Мерсоном.
С вершины Монмартра, куда ведёт широкая многоярусная лестница, открывается панорама Парижа и вид вокруг в ясную погоду на 50 км. Над портиком возвышаются две конные статуи — Людовика Святого и Жанны Д’Арк.
История
Интерьер базилики с мозаикойПредложение о сооружении нового храма в память о жертвах франко-прусской войны, сделанное в 1871 году, подверглось сильной критике, но получило поддержку депутатов, давших согласие в 1873 году. Средства на строительство собирались по общественной подписке. При закладке первого камня (16 июня 1875 года) в грунт холма был положен бронзовый медальон «Франция преподносит Христу монмартрскую базилику», ящичек с французскими медалями, а также пергамент с протоколом церемонии основания базилики Сакре-Кёр.
Работы вскоре были прерваны для того, чтобы укрепить почву холма, изрытого старинными каменоломнями. Строительство закончилось лишь в 1914 году.
Примечания
Ссылки
Базилика Сакре-Кёр — Википедия
Материал из Википедии — свободной энциклопедии
Базили́ка Сакре́-Кёр (фр. Basilique du Sacré-Cœur или просто Сакре-Кёр, буквально «базилика Святого Сердца», то есть Сердца Христова) — католический храм в Париже, построенный в 1875—1914 гг. по проекту архитектора Поля Абади в римско-византийском стиле, расположенный на вершине холма Монмартр, в самой высокой точке (130 м) города.
Описание
Форма куполов повторяет силуэт базилики XII в. Сен-Фрон (фр.)русск. в Перигё на юге Франции. Высота основного купола 83 м, высота колокольни около 100 м. Один из колоколов базилики — «Савоярд» (la Savoyarde) — был отлит в Анси в 1891 году; он весит 19 т, с языком в 850 кг, и является самым большим колоколом Парижа.
Внутри базилика украшена цветными витражами и монументальной мозаикой на тему «Благоговение Франции перед Сердцем Господним», выполненной в 1912—1922 годах художником Люком-Оливье Мерсоном.
С вершины Монмартра, куда ведёт широкая многоярусная лестница, открывается панорама Парижа и вид вокруг в ясную погоду на 50 км. Над портиком возвышаются две конные статуи — Людовика Святого и Жанны Д’Арк.
История
Интерьер базилики с мозаикойПредложение о сооружении нового храма в память о жертвах франко-прусской войны, сделанное в 1871 г., подверглось сильной критике, но получило поддержку депутатов, давших согласие в 1873 г. Средства на строительство собирались по общественной подписке. При закладке первого камня (16 июня 1875 года) в грунт холма был положен бронзовый медальон «Франция преподносит Христу монмартрскую базилику», ящичек с французскими медалями, а также пергамент с протоколом церемонии основания базилики Сакре-Кёр.
Работы вскоре были прерваны для того, чтобы укрепить почву холма, изрытого старинными каменоломнями. Строительство закончилось лишь в 1914 г.
Примечания
Ссылки
Базилика Сакре-Кёр Википедия
| Базилика | |
| Базилика Сакре-Кёр | |
|---|---|
| Basilique du Sacré-Cœur | |
| Страна |  Франция |
| Париж | Клиньянкур[d][1] |
| Ближайшая станция метро |  Анвер |
| Конфессия | католичество |
| Епархия | Архиепархия Парижа |
| Архитектурный стиль | Византийский, Псевдороманский |
| Архитектор | Поль Абади |
| Дата основания | 1875 |
| Строительство | 16 июня 1875 года — 1914 |
| Материал | травертин |
| Сайт | sacre-coeur-montmartre.com |
 Медиафайлы на Викискладе | |
Базили́ка Сакре́-Кёр (фр. Basilique du Sacré-Cœur или просто Сакре-Кёр, буквально «базилика Святого Сердца», то есть Сердца Христова) — католический храм в Париже, построенный в 1875—1914 годах по проекту архитектора Поля Абади в римско-византийском стиле, расположенный на вершине холма Монмартр, в самой высокой точке (130 м) города.
Содержание
- 1 Описание
- 2 История
- 3 Примечания
- 4 Ссылки
Описание[ | ]
Форма куполов повторяет силуэт базилики
Базилика Сакре Кёр / Basilique Sacre-Cœur
Несмотря на то что сама базилика построена относительно недавно, всего 100 лет назад, история места уходит глубоко в века и глубоко вглубь самой горы. Начнем с того, что гора Монмартр это самое высокое место в городе – 126 метров. Сама гора сложена из знаменитого парижского гипса, который добывался издавна, она изрыта изнутри как швейцарский сыр. Еще до прихода римлян возвышенность использовалась для культовых действий, в ней найдены захоронения. Чтобы добраться до белоснежной базилики, украшающей самую высокую точку города, нужно разобраться, каким образом это место заслужило такое внимание.
Базилика Сакре Кёр / Basilique Sacre-Cœur
Что касается названия горы, есть три версии. Две относятся к римскому времени. «Monte Mercore», от храма, посвященного культу Меркурия и «Mons Martis» для культа Марса. Третья версия относится уже к христианскому периоду. Рим послал трех миссионеров в 250 году, чтобы обратить в веру народы, живущие в Галлии. Но в Лютеции, так Париж тогда назывался, их схватили, хотели заставить отречься от новой на тот момент веры, но ничего не добились. Казнь должна была произойти на языческом святилище, то есть на «Monte Mercore». У Дионисия была отрублена голова. Он встал, взял свою голову, отмыл ее от крови в источнике и пошел далее на север. Там, где он упал, впоследствии поставили базилику Сан-Дени (усыпальница французских королей) и вокруг вырос одноименный город. А на месте казни возникло аббатство. Сама гора названа «Mons Martyrum», упрощенно Монмартр. Вот такая легенда, а что было на самом деле, кто его знает? Были найдены захоронения времен меровингов, первой королевской династии, которые церковь признала могилами святых, чтобы поднять популярность и посещаемость.
В VI веке на вершине горы появился хутор с часовней и кладбищем. В 1096 году гора стала зависимой от городского монастыря св. Мартина, а через сорок лет отделилась в самостоятельное аббатство при поддержке королевы Аделаиды Савойской. Оно страдало и во время столетней войны и во время Лиги. Генрих IV любил это место. Как любая возвышенность, открытая всем ветрам, гора была покрыта ветряными мельницами, одна из них до сих пор стоит (moulin de le Galette). На самой верхушке стояла церковь святого Петра. Она стоит там до сих пор, но современная базилика Сакре Кëр затмевает ее своим великолепием. В этой церкви стоят колонны, взятые из упомянутых ранее римских храмов, что делает ее самой старой из всех церквей. Церковь святого Петра была освящена 21 апреля 1147 года в присутствии очень значимых персон – королевы Аделаиды и ее сына Людовика VI (прозванного Толстым), Папы Евгения III, святого Бернара (основателя одноименного монашеского ордена) и аббата Клюни. За время столетней войны количество монашек уменьшилось до 6. Говорят, что Жанна д’Арк во время осады Парижа часто приходила молиться в монастырь. В 1429 году ее войска стояли в местечке Ля Шапель, долина между горой Монмартр и горой Шомон (Лысая гора, где сейчас разбит парк Buttes Chaumont). В 1439 году, когда зимой голодные волки заполонили все окрестности в поисках еды, монастырь полностью опустел. Несмотря на существование в следующие века, монастырь никогда больше не имел какого-либо веса в религиозной жизни. Революция и запрет на религию положили всему конец.
В 1814 году русские войска вошли в Париж именно со стороны Монмартра. В то время город заканчивался там, где проходит наземная линия метро № 2 у самого подножия горы. На площади Клиши стоит памятник защитникам города. Но это уже другая история. Через год уже английские войска были расквартированы на горе. Но самые кровавые воспоминания связаны с революцией 1848 и комунной 1871 года. В карьерах, которыми изрыта гора под современной базиликой скрывались восставшие в 1848 году и здесь были настоящие бои.
Вот и подошло время строительства базилики. Республика, военное поражение, Коммуна, казнь парижского епископа, осада Ватикана итальянскими революционерами, все это полностью подавило народ, в душе глубоко католический. Возродились паломничества и мольбы спасти Рим и Францию во имя Святого Сердца (Sacrе Cœur). Лион первым дал обет построить храм, Париж последовал примеру Лиона. Весной 1871 года, когда Коммуна была потоплена в крови, движение вылилось в «Национальный обет Святого Сердца Исуса». Новый епископ Парижа монсеньор Гиберт выбрал вершину Монмартра, место, на котором зародилось христианство в Париже, место, где пролилась кровь первого галльского апостола. В 1873 году Ассамблея приняла закон о строительстве памятника жертвам франко-прусской войны и кровавой недели Парижской коммуны. Первый камень был заложен 16 июня 1875 года. Первую службу провели в 1891 году, как только интерьер был закончен. Купол был закончен в 1899, а полностью работы завершились только в 1919 году (страна была, как и вся Европа, втянута в первую мировую войну). Финансировалось строительство на пожертвования, без ограничения сумм – давали, кто сколько мог. За полвека было собрано 46 миллионов франков.
Церковь, конечно великолепна, но не зная, что находится под ней, трудно оценить весь масштаб усилий. Я уже упоминала, что гора была изрыта карьерами, она не могла выдержать такую конструкцию. Рабочим пришлось пробивать всю гору насквозь до плотных и крепких каменных слоев, до уровня основания горы. В общей сложности было пробито множество колодцев согласно планам здания глубиной 38 метров. Колодцы были заполнены цементом и на них уже поставлены несущие конструкции собственно храма. Само здание можно отнести к нео-римско-византийскому стилю. Для Парижа это необычно, но эффект поразительный. Белый камень, который использовался при строительстве обладает удивительным свойством самоочищения при дожде. Все бы ничего, но катастрофичесий уровень загазованности не мог быть учтен в конце XIX века, и сейчас фасады приходится периодически чистить. Первый архитектор Поль Абади не увидел свое творение законченным. После него работы возглавил Оноре Доме, а затем Шарль Лэне. Внутри, опять-таки непривычно для француза, все стены и купол выстланы мозаикой на евангельские темы. Как и подобает византийскому стилю, в плане прочитывается греческий равный крест. Сама церковь поднимается на высоту 83 метра и еще несколько метров башенка в зените.
Колокольня находится отдельно от основного здания и на ней находится еще один шедевр – колокол Савоярд. Это самый большой колокол, когда-либо отлитый во Франции. В то время он был самым большим в мире. Его отлили в городе Аннеси (столица департамента От-Савуа, ну или Верхняя Савойя, если перевести) в 1895 году. Его диаметр 3 метра, а вес без малого 19 тонн. Только язык этого колокола весит 1200 кг. Его появление в Париже вызвало целую процессию, каждый хотел посмотреть на него до того, как его поднимут на недосягаемую высоту. Еще бы, каждый житель отдал часть заработка, чтобы появилось это чудо.
Слева от церкви можно спуститься в крипты или подняться наверх, и увидеть Париж с еще большей высоты.
У подножия церкви вниз по склону расстилается сквер, названный именем Луизы Мишель, бунтарки и коммунарки, с оружием в руках отстаивавшей Парижскую Комунну наравне с мужчинами. Сквер разбили гораздо позже, чем построили церковь, в 1927 году. Автором проекта 1880 года был Альфанд, который фигурирует еще в Османовскую эпоху. Но его проект был сильно изменен, так как склон был нестабилен и всегда где-то что-то проваливалось. Заканчивал работы Формиже (еще одно знаменитое имя). Его таланту принадлежат теплицы у булонского леса, являющиеся памятником архитектуры и истории. Хожу туда каждый год и всем, кого интересуют растения, рекомендую. Говорят, что центральная лестница сквера насчитывает 222 ступени и нужно подумать, хватит ли вам здоровья, прежде чем атаковать склон. Можно подняться по тропинкам, которые, извиваясь, медленно, но уверенно приведут вас наверх. Для самых ленивых есть с левой стороны забавный подъемник – фуникулёр, у него всегда очередь, так что искать и спрашивать не придется. Здесь можно увидесь мощные деревья со всех стран света – индийский каштан 3,5 метра в обхвате, кавказский орех еще толще, американскую акацию с длиннющими, закрученными бобами, магнолию, араукарию, гранат, а также фиги и гингко. Есть также два примечательных дерева, так называемые маклюры оранжевые. На стволе выделяется яркого цвета сок, которым индейцы сиу раскрашивали себе лица. Кроме этого у него смешные плоды , похожие на зеленые апельсины, но все в бугорках. Наверху вас ожидает фонтан, выполненный в 1932 году, посвященный морским божествам. С открытия и до закрытия сквер полон туристов и местных жителей, ведь есть, чем полюбоваться, погреться на солнышке или потренировать свои легкие. Кроме этого нарисоваться у художника, оплести запястье браслетиком, послушать музыку, поесть мороженного и много еще чего…
(Линия метро № 2 остановка Anvers и прямо вверх; Линия метро № 12 остановка Abbesses, вдоль по улице налево от выхода из метро)
На карте: Базилика Сакре Кёр / Basilique Sacre-Cœur
Еще статьи по нашей рубрике:
Базилика Сакре Кёр / Basilique Sacre-Cœur
Несмотря на то что сама базилика построена относительно недавно, всего 100 лет назад, история места уходит глубоко в века и
Read more.Парк «Buttes Chaumont»
Остановка Laumière линии метро № 5, Bolivar, Buttes Chaumont et Botzaris линии № 7bis. Своим появлением парк обязан эпохе Османна,
Read more.Башня святого Жака
Tour Saint-Jacques остановка Châtelet, линии метро 1, 4, 7, 11, 14, а также четыре скоростные линии RER A, B, C,
Read more.Башня Жана Бесстрашного
Tour de Jean sans Peur ou Hôtel d’Artois адрес 20 rue Etienne Marcel Остановка Etienne Marcel линия метро № 4.
Read more.История о кровожадных брадобрее и булочнике с улицы Шануанесс (Мармузэ)
Жили-были… Так начинаются сказки. Эта сказочка не рекомендуется для прочтения детям на ночь. Итак… Жили были два приятеля на улице
Read more.Ресторан Au Lapin agile (у шустрого кролика)
22 rue des Saules: Метро линия 12 остановка Lamarck-Caulaincourt или пешком от соборного комплекса влево и вниз. Скромный домик, кроме
Read more.Мост Менял — Pont au Change
Мост Менял Pont au Change Остановка Châtelet, линии № 4, 11, 14, остановка Cité, линия № 4. Остановка Châtelet, скоростные
Read more.Пон-Нёф (Новый мост) | Pont Neuf
Новый мост. Le pont Neuf Самый старый из существующих и самый популярный Новый мост. Его история удивительна. К середине XVI
Read more.А знаете ли вы, как появились номера на улицах Парижа?
А знаете ли вы, как появились номера на улицах Парижа? До середины XIX века не существовало так нам знакомой и
Read more.Мост Арколь — Pont d’Arcole
Остановка метро № 11 Hôtel de Ville Удивительно, что до XIX века не существовало никакой связи между такими значащими объектами
Read more.Мост Альма — Pont d’Alma
Мост Альма — Pont d’Alma — остановка метро линии № 9 Alma—Marceau. Несмотря на относительную молодость моста Альма, с ним
Read more.Святая Женевьева — Sainte Geneviève
Святая Женевьева — Sainte Geneviève, patronne de Paris. Покровительница и защитница города Парижа, присматривает за развитием и спокойствием любимого детища
Read more.Мост Турнелль — Pont de la Tournelle
Мост Турнелль — Pont de la Tournelle Остановка метро на правом берегу линия № 7 Pont Marie, пересечь Сену и
Read more.Мост Сюлли — Pont de Sully
Мост Сюлли / Pont de Sully Линия метро № 7 остановка Sully-Morland. В истории Франции было два великих человека, носящих
Read more.Мост Нотр-Дам — Pont de Notre-Dame
Мост Нотр-Дам — Pont de Notre-Dame. Остановка метро № 4 Cité. Мост Нотр-Дам совсем ненамного моложе Малого моста по сравнению с
Read more.Центральная мэрия Парижа — Hôtel de ville
Центральная мэрия Парижа — Hôtel de ville. Одноименная остановка линий метро № 1, 11. Отель де виль, мэрия, ратуша. Назовите это
Read more.Мост двойного денье — Le pont au Double
Мост двойного денье — Le pont au Double Станции метро № 10 от Cluny-La Sorbonne до Maubert-Mutualité и станции метро
Read more.Мост св. Людовика — Pont de Saint Louis
Мост св. Людовика — Pont de Saint Louis. Станция метро № 7 Pont Marie Если посмотреть на навигациный путь по
Read more.Лицей Генриха IV — Lycée Henri IV
Лицей Генриха IV Lycée Henri IV, 23 rue Clovis 75005 Paris. Метро № 10 остановка Maubert-Mutualité, затем вверх на гору
Read more.Церковь Святого Юлиана Бедного
Церковь Святого Юлиана Бедного Saint-Julien le Pauvre Метро N° 10 остановки «Cluny – la Sorbonne» или « Maubert – Mutualité»,
Read more.Мост Мари
Мост Мари (Pont Marie) Станция Pont Marie линия метро № 7 Идея застройки острова Нотр Дам, как раньше назывался остров
Read more.Мост Луи-Филиппа
Мост Луи-Филиппа. Pont Louis-Philippe Остановка Pont Marie, линия метро № 7 В 1833 году в месте спуска к Сене улицы
Read more.Малый мост
Малый мост (Petit pont) Метро № 4 , остановки St. Michel, Cité ; метро № 10, остановки St. Michel, Odéon,
Read more.Фонтан Игоря Стравинского
Фонтан Игоря Стравинского (Fontaine Igor Stravinsky). Метро № 11 остановка Rambuteau, сразу за библиотекой Помпиду; метро или остановка RER Les
Read more.Фонтан Невинных
Фонтан Невинных (Fontaine des Innocents). Станция метро Châtelet линии № 1, 4, 7, 11, 14. Станция RER A, B et
Read more.Базиліка Сакре-кер
Базиліка — це не просто храм, а місце прийому мандрівних паломників, які приходять сюди і по сей день для молитов Христу за процвітання і відродження рідного краю. Будівництво здійснювалося на зібрані в околицях Парижа кошти. Завдяки архітектурної кмітливості був обраний і використаний в будівництві незвичайний мінерал, що видобуваються в тутешніх місцях, який при потраплянні на нього води ставати білим, що додало будівлі ще більшу велич і урочистість.
пам’ятки базиліки
Скульптура, мозаїка і фреска в базиліці
Починати огляд скульптурних пам’яток Сакре-Кер слід ще на підході до величній споруді.
Над базилікою височить статуя архангела Михаїла, відлита в бронзі. Скульптура встановлена на колоні. Знаходиться вона далеко від головного входу, який вінчають скульптури Христа, Жанни Д’Арк і короля Людовика IX. Смарагдова від часу бронза сяє під променями денного сонця на тлі білої, з тавертіна, Сакре-Кер. Цей колірний контраст робить скульптуру архангела Михаїла ще більш могутньою. Архангел, одягнений в обладунки, тримає в правій руці спис з розвівається на вітрі стягом. Він зневажає ногою змія, що видає передсмертний крик. Змій пронзен наскрізь мечем архангела. Його ліва рука застигла в русі над переможеним ворогом. Лик його висловлює спокій. Урочисто піднімаючись над базилікою, архангел Михайло охороняє церкву від вторгнення всякого зла і посланників диявола, вершить свій справедливий суд над змієм. І така доля спіткає кожного, хто забажає осквернити священні стіни храму.
На фасаді, зовнішніх стінах, базиліки можна помітити скульптури різноманітних горгуль, що символізують те зле начало, від якого зберігає Сакре-Кер архангел Михаїл. Ці міфічні істоти — обов’язковий елемент католицьких храмів. Вони завжди зображені страхітливо. На базиліці зустрічаються як «класичні» — потворні, страшні — горгулі, так і абсолютно новаторські для того часу — горгулі, які постають в образі тварин.
Виділяється серед них горгулья у вигляді свині. Горгульї вигнані за стіни храму. Їх розташування відображає ту темну сторону особистості людини, його диявольське початок, від якого його врятував і очистив Христос. У цих істот, що населяють зовнішні стіни Сакре-Кер, знайшли своє відображення демони, які повстали проти Божої волі, а на противагу їм всередині базиліки розташовані численні скульптури та зображення ангелів, посланників Бога.
Можна також помітити на фасаді скульптуру курки. Птах, сидячи в гнізді, розкинула крила в знак захисту своїх курчат. Курка символізує материнську опіку Бога над віруючими в нього, які кожен день стикаються з небезпечними спокусами.
Усередині Сакре-Кер представлені сліпучі пишністю і розкішшю скульптури і зображення ангелів, святих і біблійних сцен. Під куполом знаходиться велика, що випромінює радість і світло фреска. В її центрі — фігури радісних, співаючих, які грають на музичних інструментах ангелів в білому одязі на тлі неба, зробленого із золота. Вони приносять звістку про воскресіння Христа. На нижньому плані розташовані фігури святих, які радіють цій звістці. Яскраве, сонячне золото неба посилює це загальний тріумф на славу Ісуса.
Трохи нижче, під куполом, на стіні між арок знаходиться скульптура ангела воскресіння. Виконана вона з мармуру. Ангел притискає до грудей розп’яття, наполовину закутані в його одягу. Він ширяє над прихожанами, схиливши голову, і спостерігає за ними, посміхаючись. На стінах можна помітити також фігури ангелів-музикантів, представлених у вигляді дітей. Вони символізують чистий, невинний дух, створений Богом. Вони співають в його славу пісні і моляться йому.
На криласі сидіння прикрашені невеликими скульптурами тварин. Найбільш примітна, незвичайна з них деталь — равлик.
На вітражах базиліки найбільш значущим зображенням є риба як один з перших символів віри християн.
Внутрішні стіни базиліки майже на всьому протязі покриті мозаїками.
Одні з них зображують ангелів: наприклад, мозаїка «Ангел-охоронець», на якій ангел з обпаленими червоними крил оберігає людину від небезпек на його життєвому шляху. На інших мозаїках представлені тварини.
Серед них виділяється мозаїка, що зображає пелікана, що годує своїх дитинчат. Це метафора Ісуса Христа, який віддає своє тіло і кров у формі хліба та вина під час таїнства Євхаристії. За давнім переказом, пелікани могли годувати своїх дітей власною плоттю.
Уваги також заслуговують мозаїки, які малюють півня, який відсилає одночасно до зречення Петра і ранкової вести про воскресіння Христа, і тих, що купаються в фонтані оленів. Олені символізують прохання до Бога в молитвах.
В апсиді розташовані дві золоті фігури ангелів. Вони тримають дарохранительницю, в якій знаходяться святі дари — хліб і вино. Треба пам’ятати, що в Сакре-Кер щодня відбувається літургія годин, тому вівтар в апсиді виконує не тільки естетичну функцію. У цій частині базиліки знаходяться також золоті барельєфи, що зображують біблійні сцени і ангелів. Серед них — скульптура архангела Гавриїла і Діви Марії.
Мозаїка в апсиді
В апсиді, дальній частині базиліки, під куполом розташована величезна золота мозаїка «Велич Господнє». За своїм розмахом і виконання вона унікальна у всьому світі. Вона зображує сцену воскресіння Христа.
У центрі мозаїки — фігура Ісуса, одягненого в білу одежу. Він розвів руки в сторони, оголивши серце. Контури серця відображені золотом на білому одязі. Це відсилає до назви базиліки — Сакре-Кер, «святе серце». Оточують фігуру Христа образи практично всіх людей і святих. Всі вони варіюються в розмірі, але не перевищують розміри зображення Ісуса.
Ця грандіозна мозаїка композиційно розділена на дві частини, з’єднані фігурою Христа. Ліворуч від Ісуса, або «святого серця» — група зображень, що символізують церкву. Вони представлені Папою Римським Климентом XIII, Блаженним Пієм IX, Львом XIII — всі вони відіграли значну роль у становлення церкви Святого серця, до якої належить базиліка. Папа Римський Лев XIII простягає Христу глобус, метафору всього людства. Далі, за спинами постатей Пап рісським, в лівому нижньому ряду представлені групи зображень людей різних національностей. Вони символізують все п’ять континентів, які благословляє Церква Сакре-Кер.
Праворуч від фігури Христа — група зображень, що демонструє важливі події в історії Франції і Церкви Святого серця. Ці сцени малюють схиляння в молитві коліна прихожан під час різних історичних потрясінь: чуми 1720 року страти Людовика XVI і всієї королівської сім’ї та інших. Головною серед них є персоніфікований образ Франції. Вона простягає корону Ісуса, що символізує благословення всього французького народу.
Два верхніх ряду складаються з ликів святих. Лівий ряд представлений святими, найбільш шанованими в Церкві Святого серця, а правий — мучениками Франції. Вони розташовані паралельно один одному і змикаються над головою Христа. У точці їх з’єднання, в самому центрі купола, зображена Свята Трійця: Святий Дух постає у формі голуба.
Композицію підтримують самостійні фігури великого розміру: Діва Марія справа і Свята Жанна Д’Арк зліва. Це надає мозаїці об’ємність зображення.
Великий орган Сакре-Кер воістину приголомшуючого розміру. Це один з найбільших органів в світі. Пульт органу складається з 4 мінлива, клавіатур для ручної гри, і однією педальної клавіатури. Спроектував орган Арістід Кавайе-Коль.
Орган розташований в архітектурній ніші, підносячись над криласом і хором. Темне дерево, з якого він був спрацьований, здається, ввібрало в себе минулі століття. Орган прикрашений скульптурами ангелів: вони сидять посередині цього широкого музичного гіганта, спираючись на механічний годинник. У нижній, зверненої до глядачів і хору частини орган прикрашений низкою ікон. Виконані вони з такого ж відтінку дерева з додаванням золота. За п’ять з кожного боку від центру — скульптурної групи ангелів. Саме на цю — декоративну — частина органу падають промені денного сонця, красиво граючи на різьблений поверхні ікон. У той час як великий орган завжди прихований в тіні, що надає йому ще більш містичний, позачасовий вид.
Цей великий музичний інструмент, який є частиною культурної спадщини Франції, є унікальним не тільки дизайном, але і особливостями звуку. Орган має неповторний звучанням і має 78 регістрів. За своїми технічними характеристиками і можливостям, які він давав органістові, він випередив свій час. За час своєї служби в базиліці він переніс кілька реставрацій. Сама остання з них, на жаль, так і не була закінчена. В ході неї були повністю замінені пневматичні частини тільки з серйозними ушкодженнями. Незаймані частини продовжують руйнуватися. Труби органу покриті товстим шаром пилу, а це негативно позначається на висоті і тембрі звучання. Проте, на великому органі постійно грають під час літургійних служб, що проходять в базиліці.
Орган Сакре-Кер поступається за популярністю лише органу Собору Паризької Богоматері.
Крипта знаходиться під вівтарної частиною базиліки. Вона являє собою підземний склепінчастий зал, в якому знаходяться поховання, мощі святих і мучеників.
Перед вівтарем в бруківку статі гармонійно вписаний камінь підстави Сакре-Кер.
Скульптури в крипті виконані в строгому, аскетичному стилі. Потойбічний світ з сірого, тьмяного мармуру протиставлений яскравості і золоту мозаїк і фресок основної частини базиліка, де радість воскресіння — основна тема скульптур.
Суворі колони формують широку внутрішню галерею, зручну для проведення релігійних процесій. У центрі крипти розташовується П’єта, яка підтримує звід галереї. Вона представлена монументом Діви Марії, скорботно стоїть на колінах перед хрестом. Творчі варіації П’єти Мікеланджело часто використовуються для прикраси похоронних залів.
Крипта Сакре-Кер складається з 7 східних і 7 західних похоронних залів.
Колони залу Святого Петра служать опорою для апсиди базиліки. Вівтар Святого Петра прикрашений досить сучасно — паперовими символами святого серця. До нього приходила молитися Свята Тереза. Якщо пройти по залах поховань далі, можна побачити чимало цікавих скульптур. Слід звернути увагу на статую на честь кардинала Аметт і монумент, присвячений загиблим під час другої миром війни священикам і семінаристам. Обидва вони виконані в мармурі. Виділяється на їх фоні бронзова скульптура лежачого Христа, особливо шанована в Страсну п’ятницю.
Самі надгробки часом є шедевром пластичного мистецтва. Найбільш примітні серед них надгробні плити кардиналів Гільберта і Річарда, прикрашені рельєфними портретами покійних. Там же знаходиться урна з серцем Олександра Лежантіля, ініціатора національного обітниці, в честь якого і була побудована базиліка.
Екскурсія по базиліці
Екскурсій під керівництвом гіда в Сакре-Кер немає. Базиліка є діючою церквою, і кожен день в ній проходять літургії годин. Багато віруючі здійснюють сюди паломництво. Туристам пропонується скласти свою власну екскурсію і оглянути визначні пам’ятки базиліки в зручному для себе темпі. Допоможе в цьому путівник по Сакре-Кер, який продається в книжковій крамниці базиліці і коштує всього 5 євро. Там же можна придбати буклет, що розповідає про святих, які відіграли важливу роль в історії базиліки. Представлені версії на різних мовах. Щопонеділка книжкова крамниця не працює.
Під час огляду визначних пам’яток слід дотримуватися тиші, щоб не заважати літургійній службі і паломникам. Всі види зйомки в базиліці заборонені.
Хоча послуг екскурсовода в Сакре-Кер немає, але існує більш цікава альтернатива. Кожен день, крім понеділка, біля стійки адміністратора можна знайти Сестру Бенедиктинського Ордена Церкви Святого Серця і задати їй будь-яке питання про базиліці, на який вона з радістю відповість.